Правило

Приклад

«П», — а.

«П?» - а.

«П!» — а.

«Не на тебе ждать я буду», — поет відповідає.

«Хто ж се я?» — поет питає.

«От спасибі!» — крикнув лицар.

А: «П?»

Тут поет не втерпів: «Хто там?»

«П, — а, — п».

«П, — а. — П».

«П?-а. -П».

«П — а. — П».

«Голос маю, — каже лицар, — та не тямлю віршування...»

«Ні, се я, — озвався голос. - Маю справу пильну дуже».

«Що ж? — поет на те говорить. — То за ручку та й до шлюбу!»

«Годі жартів! — крикнув згорда. — Бо задам тобі я гарту!»

(Леся Українка)