Жанр — ліричний вірш Вид лірики — інтимна лірика Період творчості — після заслання (1858-1861)
Тема: звернення поета до Бога, щоб Всевишній сприяв щасливому подружньому життю кожному, хто прагне одружитися. Ідея: возвеличення гармонії, взаєморозуміння, дружньої підтримки, що є обов’язковою передумовою для подальшого подолання труднощів тим, хто побрався. Основна думка: Не плач, не вопль, не скрежет зуба — / Любов безвічную, сугубу / На той світ тихий принести.
Віршований розмір: Чотиристопний ямб із перихієм. Особливості рими: Поєднання чоловічої та жіночої рим. Характер римування: Суміжне, кільцеве.
Сюжет: ідилічна картина любові, сімейного щастя. Відчувається, що така ж мрія володіє і серцем поета: мати пару, жити в мирі та злагоді, пройти з чистим серцем разом “тяжку дорогу” й не розгубити свого кохання.
Художні засоби Повтори: «росли-зросли», «розійшлись … зійшлись», «на той світ тихий». Риторичні оклики: «Неначе й справді розійшлись!», «Подай же й нам, всещедрий боже!» Епітети: «в тяжкій дорозі», «світ тихий», «любов безвічна». Метафора: «на той світ тихий перейти». Звертання: «Подай же й нам, всещедрий боже!»
Автор вважає що саме благополуччя в родині — міцність держави! Щасливе подружнє життя — злагода — довіра — щирість — повага — любов — порозуміння — готовність піти на поступки.
Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. Зійшлись незабаром. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж до самої домовини. А меж людьми ж вони жили!
Подай же й нам, всещедрий Боже! Отак цвісти, отак рости, Так одружитися і йти, Не сварячись в тяжкій дорозі, На той світ тихий перейти. Не плач, не вопль, не скрежет зуба — Любов безвічную, сугубу На той світ тихий принести.
