Пізнай себе, пізнай свою природу – і ти пізнаєш Істину.
Пізнай себе, пізнай свою природу –
і ти пізнаєш Істину.
Мета: розвиток дитини як особистості, розкриття її позитивних здібностей, знань про особистість, спілкування, взаєморозуміння та взаємоповагу.
Завдання: створити в колективі мікроклімат, який сприяв би духовному і творчому саморозкриттю, саморозвитку й самоформуванню особистості.
Обладнання уроку: "Чарівна скринька" (скринька із дзеркалом усередині), плакати із зображенням дітей різних національностей, а також фото дітей класу, приладдя для малювання, альбоми для малювання чи просто зошити.
ХІД ЗАНЯТТЯ:
Вступне слово вчителя.
Чи багато людей можуть похвалитися тим, що добре знають себе? А може, й не треба себе знати? Уявіть собі, що ви придбали новий сучасний комп’ютер. Ви знаєте з чого він складається, і тому вирішили одразу ввімкнути його і спробувати ним керувати. Чи можливо це? А якщо можливо, то чим це загрожує людині? Так, у кращому випадку ви лише зламаєте складну техніку, а в гіршому - зашкодите собі. Бо перш, ніж керувати, треба знати будову цього приладу, правила користування ним.
Так само і людина. Щоб знати себе, треба себе пізнавати, а саме: які ми, як до нас ставляться інші, чи тебе поважають, люблять, які у нас риси характеру, звички, таланти…
Сьогодні ми зібрались, щоб поділитися своїми думками, послухати і почути кожного. Разом ми, учні 5-А класу, учні Івангородської школи, але кожен з нас маленька часточка колективу, особистість, яка хоче, щоб до її думки прислухались, поважали, рахувалися з нею.
Послухайте дитячий віршик:
Риба плаває в воді,
Птахи високо літають,
Звірі бродять по землі,
А людина – виростає.
Їздить, плаває, літає,
Відкриває, пізнає, геть усе,
Що в світі є.
Мета нашої виховної години: краще пізнати самого себе та своїх друзів, однокласників. Ми спробуємо поглянути на самих себе, які ми є, що у нас є спільного, а що відмінного? І що слід зробити для того, аби нам усім було добре серед ровесників, серед дорослих, у класі, в школі, на вулиці. Отже, що ж спільного між вами всіма, тими, хто знаходиться в цьому приміщенні?
(Діти: ми всі навчаємося в одному класі; живемо в одному селі; нас навчають одні й ті ж учителі; ми всі живемо в сім'ях; нас лікують дитячі лікарі; країна, в якій ми живемо, - це Україна.)
Учитель: А в чому ви відмінні?
(Діти: є хлопчики, є дівчатка; у нас різна зовнішність; ми по-різному навчаємося; нам подобаються різні уроки; любимо різні ігри; маємо різний стан здоров'я; різні за характером; кожен має свою улюблену страву; не всі мають батьків, у декого немає тата.)
Учитель: А чи є щось спільне між вами й дітьми з інших країн? Що вас об'єднує?
(Діти: Ми всі - діти, де б ми не жили; усі діти хочуть жити в сім'ї; усім дітям необхідно навчатися, щоб потім нормально жити й працювати; усі діти хочуть, щоб їх любили і приділяли увагу; усі діти страждають від того, коли з ними погано поводяться дорослі або змушують тяжко працювати; коли діти хворіють, вони чекають, що їх будуть доглядати й лікувати; усі діти хочуть мати друзів; усі діти живуть на Землі.)
Учитель: Зараз кожен із вас зазирне до цієї "чарівної скриньки" і побачить найважливішу на землі людину. І якби кожна дитина світу зазирнула до неї, вона теж побачила б цю найважливішу людину.
Діти по черзі зазирають до скриньки, посміхаються, бо розгадали таємницю скриньки: кожен побачив своє відображення.
Учитель: Так, кожна людина - неповторна на цій землі, вона є великою цінністю тільки тому, що вона є людина, що вона має совість, сумління, що їй дароване життя, аби вона прожила його гідно й плідно. Так, у нас є багато спільного, чимало відмінного, але нас усіх об'єднує те, що ми всі - люди, великі й малі, що ми маємо одну на всіх Землю, і нам слід жити так, щоб зберегти мир і спокій. Діти, а чому нам слід навчатись зараз, щоб мир і спокій були збережені для всіх людей?
(Діти: Ми повинні навчитися дружити; не ображати один одного; треба вміти вибачати і ніколи не мститися; не говорити образливих слів; а коли вже сказав, то вибачитися; треба поводити себе не так, як тобі заманеться, а подумати про інших, може, комусь дуже не подобається твоя поведінка; не бути злопам'ятним; у скрутну хвилину підтримати людину хоча б словом; бути дружелюбним, бо із злим ніхто дружити не буде; нічого не робити комусь такого, чого б ти не хотів для себе.)
Вчені довели, що на всій Землі, де проживає понад 6 мільярдів осіб, немає жодної пари людей, які були б точною копією один одного. Уявляєте? Серед більше як 6 млрд. населення кожен із нас – єдиний у своїй неповторності на всій Земній кулі. А давайте зараз ми з’ясуємо, наскільки ми з вами схожі чи різні. Адже ви ровесники, навчаєтесь в одному класі, можливо, й бажання та захоплення у вас однакові. Отож почнемо.
- Сплесніть у долоні ті, хто любить співати.
- Тихенько тупніть ногою ті, у кого сірі очі.
- Піднесіть руку ті, хто любить морозиво.
- А тепер хай нявкне той, хто вважає себе веселим.
- Візьміться за голову руками ті, кому зараз трішки страшно чи ніяково.
Ну то що, однакові ми з вами чи різні? Деякі бажання та захоплення у нас збігаються, але все ж таки ми різні. Кожна людина відрізняється від іншої своїм характером, звичками, мріями і бажаннями, навіть зовнішнім виглядом, і багато чим іншим.
Але … (звучить мелодія). Існує така східна легенда.
Колись люди вірили, що існує не один, а багато богів. Одного разу боги вирішили створити Всесвіт. Створили зірки, сонце, море, гори, і створили Людину, і створили істину.
Однак постало питання: куди приховати Істину, бо їм хотілось продовжити шлях пошуку Істини.
„Давайте сховаємо її на далекій зірці,” – сказав один.
„А давайте сховаємо її на далекій найвищій гірській вершині,” - запропонував інший.
„Ні, давайте покладемо її на дно найглибшої безодні.”
„А, може, сховаємо її на зворотному боці Місяця?”
А наймудріший Бог сказав:
„Ні, ми сховаємо Істину в серце людини. Тоді вона шукатиме її у всьому Всесвіті, не знаючи, що носить її постійно в собі. ”
- Діти, як ви думаєте, що таке Істина? (Відповіді учнів)
Те, заради чого живе людина, знання про те, як творити добро і долати зло. Правда перевірена досвідом.
- А тепер подумайте, чого Боги все-таки сховали істину в серці людини? (Відповіді учнів)
Кожен із нас – це маленький Всесвіт, це якась Істина. Ми можемо знайти Істину, якщо зазирнемо в себе, вивчимо себе, пізнаємо себе…
- Діти, незважаючи на те, високі ми чи низькі, швидкі чи повільні, сумні чи радісні усі ми носимо у своїх серцях Істину. Так?
- Тож чи можна не поважати, не любити людину тільки за те, що вона дуже висока чи низенька? За те, що вона бідна або багата. Любити потрібно за її талант, духовність і чесність.
А зараз допоможемо одне одному в пізнанні оцінки інших людей. Адже немає абсолютно хороших або, навпаки, поганих людей. Кожен має якісь добрі риси характеру. Але спершу я вам розповім про давній звичай в одному з індійських племен. Коли збиралися старійшини на раду, вони говорили по черзі, а чергу встановлювали з допомогою, наприклад, такої красивої палиці: хто тримав палицю в руках, той говорив, а інші уважно слухали; коли закінчував промову, то передавав іншому і та людина проголошувала промову і т.д. Спробуймо й ми цю традицію на нашому уроці. Прошу всіх стати у коло.
Отже, подумайте хвилину над тим, які добрі й приємні слова ви скажете своєму сусідові, щоб у відповідь вам товариш посміхнувся. Єдина умова: слова не повинні повторюватися і говоритиме тільки той, хто триматиме цю незвичайну палицю, а далі буде передавати іншому. (Уважно слухаємо всіх дітей).
Чи сподобалася гра? Чи приємно було брати в ній участь?.. Чи важко було підбирати добрі слова? Чому?.. Що було приємнішим: говорити добрі й приємні слова чи слухати їх? Кому було приємно чути гарні слова на свою адресу? А може, хтось розгубився чи зніяковів, почувши комплімент від товариша? Може, хтось не згідний з оцінкою товариша?
Та все ж, приємно чути гарні слова на свою адресу.
- Як ви думаєте, чому між людьми виникають непорозуміння, конфлікти, суперечки? (Відповіді учнів)
Певно тому, що ми не хочемо зрозуміти співрозмовника, подивитися на ситуацію, що склалася, його очима.
Правила, які допоможуть уникнути непорозумінь.
1. Поважай себе та інших людей;
2. Іди на поступки іншим, умій жертвувати власними інтересами заради спільних;
3. Радій власним успіхам та успіхам інших. Не будь заздрісний, злий.
4. Постійно самоудосконалюйся.
5. Намагайся бачити своїх друзів очима, слухати вухами, а відчувати серцем.
Дуже часто доводиться чути таке: „Людина сама створює себе.”
На аркуші паперу намалюйте зображення людини, але дуже акуратно, бо ви створюєте символічну людину – самого себе. Отож, і у кожного з вас є свої бажання, мрії, захоплення. Напишіть своє бажання, мрію
Що я люблю?
Моє улюблене заняття…
Куди б я хотів помандрувати
(Діти малюють, звучить мелодія)
А зараз пошукаємо, в кого бажання чи мрії виявилися однаковими. Якщо це сталося, напишіть ім’я однокласника.
- Для чого ми грали у цю гру? Так, щоб ще раз переконатися, що ми з вами різні, але мрії і бажання можуть збігатися. Ось тоді ми створюємо групи, колективи, знаходимо собі друзів.
Підсумок заняття
Слово вчителя
Наш клас – це теж єдиний колектив. І хоча ми всі різні, у нас є спільна мета: пізнати світ, рости і товаришувати, добре навчатися, бути щасливими.
Успіх, задоволення, щастя не приходять самі собою, вони залежать від нас. Жодна людина не приходить у світ досконалою. Все її життя – постійний розвиток, пізнання, формування власного „Я”.
Дякую всім учням за участь у бесіді і бажаю вам успіху у пізнання самих себе.
|
|
Категорія: Класний керівник | Додав: Tess (13.07.2014) |
| Переглядів: 2108 |
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
