Тема. Вплив філософії насолоди і краси на духовний світ людини (суд над героєм роману О. Вайльда „Портрет Доріана Грея”).
Мета: дослідити вплив філософії насолоди і краси на духовний світ людини; розвивати навички зв'язного мовлення, полемічні й творчі здібності учнів, вміння самостійно формувати думку, відстоювати її, аргументуючи чіткими і стилістично грамотними висловлюваннями щодо прочитаного художнього тексту; вчитися конкретно й вдумливо опонувати своїм товаришам, вести фахову, а не емоційно-побутову дискусію у формі рольової гри; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки.
Обладнання: мультимедійна дошка, проектор, дитячі малюнки до твору „Портрет Доріана Грея”, графічна схема „Життєвий шлях Доріана Грея”, фонозапис „Творення Прометея” Л. Б. Бетховена, опорна схема „Структура суду”.
Тип уроку: розвиток зв'язного мовлення з елементами рольової гри; урок-суд.
Обладнання: Яка користь людині, коли придбає весь світ,
а себе самого занапастить.
Новий Заповіт
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань
1. Оживлення тексту напам'ять (фоном слугує музика „Творення Прометея” Л. В. Бетховена).
Використовуючи учнівські малюнки (портрети Доріана Грея в юності та після смерті героя), зачитати виразно напам'ять описи Доріана Грея.
2. Бесіда.
З якого твору ці уривки?
Визначте їх основну думку. Пізнаючи красу життя, людина переступила межу дозволеного (здійснила злочин).
Чи повинна вона відповідати перед законом суспільства за скоєне?
II. Мотивація навчальної діяльності
Запитання до класу.
- Подумайте, над якою проблемою, ми будемо працювати на уроці. Проблема відповідальності людини за свої вчинки перед іншими та перед законом.
- Згадайте, який орган суспільного правопорядку покликаний остаточно визначити міру відповідальності особистості перед законом. Суд.
III. Оголошення теми і мети уроку
1. Слово вчителя.
Отже, на сьогоднішньому уроці ми проведемо судове засідання над Доріаном Греєм.
Мета засідання:
Довести, винен чи не винен Доріан Грей.
Впевнитись, що завжди людина несе відповідальність за свої вчинки, якщо вони і продиктовані прагненням пізнати красу і насолоди життя.
Простежити за долею Доріана Грея, коли розпочалося руйнування його душі, як воно проходило і як він сам перетворився на один великий гріх.
Дослідити, як філософія життя впливає на духовний світ людини, що трапиться з особистістю, коли настане перенасичення всім дозволеним і недозволеним.
Вчитися вдумливо, конкретно формувати свої думки і переконливо вести полемічну бесіду.
Ми повинні висвітлити і морально-етичну проблему уроку: „Заради чого варто жити?”
2. Проблемне запитання.
Заради чого варто жити?
IV. Розвиток зв'язного мовлення
Робота з опорною схемою „Структура суду”.
Розподіл ролей.
Інструкція:
Хто на себе візьме роль прокурора, адвоката, судді?
Свідки отримують перелік питань, на які вони повинні дати відповідь, дотримуючись або звинувачень, або захисту.
Присутні незалежні спостерігачі (репортери, група підтримки, політологи, художник), які індивідуально, по-своєму, висвітлять проблеми, які сьогодні будуть розглядатися.
3. Індивідуальне завдання.
Художнику: знайти в тексті портретні характеристики Доріана Грея і передати їх через стан природи, втіливши в малюнку.
4. Творче завдання.
Написати лист підтримки Доріана Грея.
5. Парні творчі завдання.
Політологам: дослідити і графічно відобразити життєвий шлях Доріана Грея і вплив на нього модних філософських теорій.
Репортерам: висвітлити події судового процесу і висловити своє ставлення до того, що відбулося в залі засідань.
6. Рольова гра „Судове засідання”.
Виступи учнів за вибраними ролями.
Виступ прокурора
Звинувачується Доріан Грей – аристократ, творчо обдарована людина, яка пізнала красу життя, бачила її, і ця ж краса стала його нав'язливою ідеєю і переросла у вседозволеність, що викликало порушення закону.
Доріан Грей злочинець, який заслуговує на суворе й безжальне покарання. Життя нерідко ставить людину у складні й важкі ситуації, перед вибором: жити чесно, але бідно, чи в розкоші, безтурботно, розтринькуючи багатство. Саме другий шлях і обрав Доріан Грей. Легше жити в своє задоволення, виправдовуючись важким дитинством, суворістю виховання, ніж протистояти випробуванням, бажанням не стримувати свої інстинкти. Але ж існують певні норми, етичні закони, які покликані тримати людину в рамках людяності, жити за принципами моралі. Якби кожен з нас керувався лише своїми бажаннями, ми б перетворилися на диких звірів. Людина і відрізняється від хижаків тим, що усвідомлює наслідки кожного вчинку і кожного слова.
Найбільший гріх Доріана Грея – його слабкість. Слабкість духу, слабкість душі перед словом, перед почуттям, перед насолодами. Ми бачимо, як душа його легко піддається словам лорда Генрі про красу, про те, що він сама досконалість: „Адже перед вами чудова юність – це єдина річ у світі, що варто мати!.. Краса є прояв Генія – навіть вище за Генія. Краса – це одна з великих істин світу, як сонячне світло, як весняна пора. Краса є дивом із див”. А це породило гордість, пиху, призвело до обожнювання самого себе. Хіба на світі мало вродливих, дійсно, незвичайних людей, але вони не вважають себе надлюдьми. Керуючись своєю теорією краси, він шукає її скрізь. Хіба це відповідає самому уявленню людини про прекрасне. Ні. Грей перенаситився враженням життя, для нього немає нічого недозволеного, недосяжного. Він зводить молодих дівчат, дехто навіть намагався покінчити життя самогубством. Але совість не прокинулася, навпаки, Доріан Грей прагнув нових перемін, нових вражень. Єдине, що могло його врятувати, – це любов. На перший погляд добре, що він захопився Сибілою, але, йдучи по життю, як колекціонер, безжальний збирач цінностей, Грей не міг закохатися в звичайну смертну дівчину, йому потрібна була яскрава, неординарна особистість. І він її знайшов, розбудив у ній жінку з палкими почуттями, а потім так же легко і вбив її своїми холодними словами.
„Ви вбили моє кохання. Тепер ви просто байдужі мені. Я покохав вас, бо ви чудово грали, але тепер з цим покінчено. Ви порожнє, бездарне створіння. Який божевільний я був, що покохав вас! Тепер ви для мене ніщо! Я не хочу вас більше бачити”. І це можна пробачити?
А Безіл, який намагався розбудити совість у Доріана Грея, чим він завинив перед цим страховиськом. Чому прості людяні слова про спокуту, очищення викликають таку лють у Доріана Грея? Бо це важка ноша боротися зі своїм гріхом, спокусами. Цей красень вбиває Безіла, який змусив його відчути докори совісті, які і так його переслідували. „Опинившись поряд Голуорда, він схопив ніж; і повернувся. Голуорд ворухнувся, наче мав підвестися. Доріан миттю підскочив до нього, втопив ніжу випнуті артерії за вухом і, придавивши Безілеві голову, став ще і ще штрикати її ножем”.
Доріан Грей має відчутний вплив на людей, бо змусив бідного хіміка Келебела знищити труп. При цьому Грея не хвилює доля хіміка. Він прагне рятувати себе ціною життя іншого. Єдиний раз у життя він злякався, коли відчув, що його переслідують. І тільки випадок допоміг йому врятуватися від справедливої кари.
Я вважаю, що таким, як Доріан Грей, немає місця в суспільстві. Ставши на шлях гедонізму, він забув про закони, забув про гуманне ставлення до людей. Це потвора, а не людина.
Враховуючи все вище викладене, я прошу суд визнати Доріана Грея винним у скоєнні злочину і призначити покарання у вигляді довічного ув'язнення.
Виступ адвоката
Кожен із нас має батьків. Вони віддають нам усю свою любов і ласку, ніжність і доброту. А давайте задумаємося, чи мав наш герой батьківську любов, чи виховувався він у дружньому сімейному колі?
Доріан Грей ріс самотнім, замкнутим, виховувався суворим і черствим дідом, ніде ні в чому не отримував підтримки. Зовсім юним, зустрівши лорда Генрі, не маючи достатнього життєвого досвіду, піддався його солодким і пишним словам про унікальність, вседозволеність своєї краси. Доріан все уважніше придивлявся до себе, порівнював з іншими і все
більше приходив до висновку, що він – сама досконалість. Його захопило почуття нарцисизму (самозакоханість, самопоклоніння).
На мою думку, Доріана Грея можна виправдати, адже серед нас мало таких, хто прагне жити не за законами моралі, а за законами краси. Доріан скрізь шукає прекрасне, нехай то буде гарна жіноче обличчя або витвір справжнього мистецтва. Краса вічна, вона поза мораллю, її треба плекати, зберігати, тільки тоді краса врятує світ від бруду жорстокості й занепаду.
Але біда Доріана Грея в тому, що він втратив орієнтацію краси і шукав її серед життєвого бруду. Теорія гедонізму, яку прищепив юнаку лорд Генрі, повністю отруїла молоде серце, юну душу. Хто ж міг протистояти теоріям? Тим паче, що лорд своїми проповідями про швидкоплинність життя, невідворотність старості підштовхував Доріана брати від життя все, що тільки можна, і не мучитися докорами совісті: „А коли ваша юність мине і краса разом з нею, ви раптом виявите, що для вас уже не лишилось перемог. Кожен місяць ви дедалі ближче до жахливого майбутнього. Ви будете неймовірно старіти!” Саме він, а не хто інший познайомив героя з книгою, де в усій красі проходили гріхи людства. Доріан пожадливо вчитувався в неї, занурюючись все більше і більше в болото злочинів.
Ніхто не зупинив Грея, ніхто не охаменув, не подав руки допомоги. А навколо нього ж були люди?! Отже, вони байдужі до долі молодої людини, зайняті лише собою, егоїстичні. То хіба лише Доріан Грей такий егоїст, гріховодник? Мого підзахисного звинувачують у вбивстві Безіла, ненавмисному Сибіли. Але хіба це так? Художник запалив у юнакові любов до самого себе, не сподівався, що ця любов буде така сильна й егоїстична. А він повинен був передбачити, що юна душа, яка ніколи нічого не чула привітного, щирого, не готова прийняти любування своєю красою. А коли цей художник просить молитися за відпущення гріхів, молодий чоловік вважав, що над ним глузують і в істериці, в стані афекту, вбиває. Що до Сибіли Вейн, то герой особисто не труїв, а те, що дівчина не пережила першого любовного розчарування не злочин. Доріан дуже страждав. Про муки совісті свідчать хоча б його роздуми.
„Так, життя моє було прекрасне, але так жить я більше не хочу, Я не хочу слухати цих божевільних гедоністичних теорій. Я хочу почати нове життя!” Але було запізно. Тому я прошу суд виправдати Доріана Грея і дати йому можливість почати нове світле життя.
7. Евристична бесіда дискусійного характеру
(запитання судді до свідків).
- Поясніть, чи можна вважати, що розпусне, злочинне життя Доріана Грея є наслідком родового прокляття, результатом успадкованих отруйних генів зла.
- З'ясуйте роль книг, літератури в житті Доріана Грея.
- Які риси характеру сформувались у героя і як це відбилося на його подальшому житті?
Як ви гадаєте, яке місце в житті Доріана Грея займає кохання?
Поясніть, чому герой стає на шлях розпусти.
Справжня таємниця життя – у пошуку краси. Подумайте, де і в чому шукав красу Доріан Грей. І чи принесло це йому щастя?
Поясніть, що уособлює собою портрет Доріана Грея. Як він впливає на життя героя?
З'ясуйте, чого найдужче боявся Доріан Грей і як вирішив знищити свій страх.
Як ви гадаєте, чи можна вважати поведінку Доріана Грея бунтарською, що кидає виклик міщанському, обивательському способу життя?
8. Виступи політологів, художника, представника групи підтримки.
Художник коментує свої малюнки
Я відобразила на першому малюнку весну, бо вона символізує свіжість, чистоту, цнотливість і надію. Ця пора асоціюється в мене з найкращими мріями, сподіваннями
А цей штрих до портрету асоціюється з суворою, безсніжною зимою. Така пора найстрашніша для всього живого – вимерзають посіви, гинуть на льоту птахи, промерзають до дна ставки, річки. Після такої негоди природі ще довго доводитиметься відновлювати свої життєві сили.
Так і доля Доріана Грея, крім руйнування, духовної деградації нічого не дала.
Лист підтримки Доріана Грея
Один мудрець сказав:
„Життя - то книга чиста.
І як її, і хто писав,
Така вона і вийшла”.
В одних людей то книга жахів
І страху, і гріхів.
Її ховають, щоб ніхто не бачив,
У темних закутках своїх.
Хто прочитає книгу цю,
То вмить зблідніє:
Розкриє таємницю ту,
Що книга приховати не зуміє.
Романи ж пишуть ті,
У кого помисли ясні,
У серці щирість, доброта
Й душа така проста.
Не відірватись від такої книги,
Читав би її щохвилини, щогодини,
Читав би, мріяв,
Добро в думки сіяв.
Листаєм книгу Доріана:
Вона, немов сердечна рана,
Життя його – суцільне пекло,
Невже краса його померкла?
Зростав хлопчина без батьків,
Мав гроші, жив він, як хотів.
Самотній він на цілий світ,
Бо друзям не пошле привіт.
Не знав Доріан материнської ласки,
Не читала мама йому казки,
Не казала: „На добраніч, любий сину,
Я добро і щедрість без упину сію”.
А потрібна була ласка,
Як весняна ніжна казка.
Вона б душу зігрівала,
Серце хлопця звеселяла.
Мама вроду дарувала,
Та як жить, не підказала.
Люди злі красу взяли
І по світу повели,
Душу чисту розтоптали,
Сміття в голову напхали,
Закохався наш юнак
У красу свою. Ось так!
Що ж тепер робить герою,
Бо життя було лиш грою?
Допомоги де ж просить,
Щоб гріхів більш не здійснить?
Поможіть йому, благаю,
Зцілить душу Грея маю,
І тоді вічну красу
Я в душі його спасу.
9. Гарячий стілець (запитання прокурора до Доріана Грея).
- Як змінює людину усвідомлення власної досконалості, вроди? Підносить над іншими людьми, вселяє думку надзвичайності, особливості, вседозволеності. Я вважаю, що краса сама по собі розпусна, бо нею хочуть володіти всі.
- Поясніть, що найдужче вас розлютило в поведінці Безіла, коли він побачив зміни в портреті. Чи думали ви, що здатні на вбивство? Відповідь обґрунтуйте. Безіл побачив оголену, неприкрашену мою душу і розтривожив найпотаємніші струни совісті, які давно заснули. У першу хвилину я не був готовий до вбивства, але художник сам зробив свій вибір дізнався таємницю моєї молодості.
- Поміркуйте, як би склалася ваша доля, коли б не було портрета. Коли б не було портрета, зовсім по-іншому склалася б моя доля. Гріхи відкладали б відбиток на моєму обличчі, і я дорожив би своєю красою. У подальшому я не вів би такого розпусного життя, можливо, навіть одружився б, але на красуні.
- Уявіть, яким би було ваше подружнє життя з Сибілою Вейн.
Або я її розбещив би, убивши морально, і народив би такого монстра, як і я, а вона б, у свою чергу, розтлівала б інших. Або Сибіла, побачивши справжнє моє єство, покінчила б життя самогубством.
10. Вирок суду (виступ судді).
Виступ судді
Уважно вислухавши усі „за” і „проти”, висловлені на адресу Доріана Грея, суд прийшов до висновку: відсутність життєвого досвіду, слабкість духу, невмисне протистояння спокусам, самозакоханість, важке дитинство – не можуть бути виправданням ніякому злочину, а тим більше вбивству.
Отже, буде справедливо визнати Доріана Грея винним у смерті Безіла Голуорда. Таким, як Доріан Грей, не місце в світі чистих і праведних, яким був Безіл. Людина без совісті і без душі не може існувати, її духовний світ потрібно формувати не сьогоденними розвагами, а вічними цінностями, тими нормами моралі, які продиктовані нам століттями. Багатство матеріальне і багатство душі – різні поняття, і не треба забувати, що душа
збагачується почуттям добра, краси, кохання, які несуть радість усім. Проте, красу потрібно вбачати у всьому, і сприймати її природно, а не як Доріан Грей – штучно.
Зверніть увагу на слова, що висвітлюють нашу проблему: „То заради чого потрібно жити? Заради добра, чи заради краси і насолоди?” І дамо однозначну відповідь – тільки заради добра. Добре вічне, бо існує разом з людьми, в їхніх душах, і буде існувати до тих пір, поки буде жити людство. Пригадуються слова відомої пісні: „Красу забирають роки, а добро – не заберуть”.
Людина тлінна, смертна, а справи її – вічні. І саме своїми справами вона і залишається в пам'яті нащадків. І девізом нашого життя повинні стати слова: „Людині бійся душу ошукати, бо раз як схибиш, то уже навіки”.
Ще в давні часи мудрі люди казали: „Яка користь людині, коли придбає весь світ, а самого себе занапастить”, – саме ці слова викарбувані в Біблії, яка є основою морально-етичних норм порядної людини.
На основі вище сказаного від імені закону Великої Британії і від імені всього людства ухвалено вирок: визнати Доріана Грея винним у скоєнні ряду злочинів проти людей. Позбавити Грея прав людини, виявивши до нього зневагу, презирство з боку суспільства строком на все життя.
V. Підсумок уроку
1. Соціологічне опитування (прийом „Мікрофон”).
- Чому ви віддаєте перевагу: життю для людей чи життю для себе? Аргументуйте свою думку.
2. Виступ репортерів (на сторінках газети).
Доріан Грей і краса
Чому цінують люди все красиве?
Чому для них важлива лиш краса?
А скільки гедоністів вже згубила
Краса, в якій диявола душа?
Скільком приреченим вона зламала долі.
Скількох звела краса на хибний шлях.
Вона, мов режисер, давала ролі,
Де насолода переходить в страх.
А потім над всіма ще й насміхалась,
Переглядаючи сценарії свої,
Де їй актори сліпо підкорялись
І тільки Грей зміг привласнити її.
З його красою їй. Ні, не зрівнятись.
Краса його – безмежний океан,
Запах бузку в задушливій кімнаті,
Такий п'янкий, мов польовий дурман.
Очі його, мов два чистих джерельця,
В яких навіки можна потонуть,
Лягти на дно і назавжди завмерти,
Нічого більш не бачити й не чуть.
Його вуста, мов пелюстки троянди,
Таких троянд не має жоден сад.
Вони налиті пристрастю й коханням.
О, як хотілось їх поцілувать!
У нього милі обриси обличчя,
У нього вії довгі та густі,
У нього брови, мов орлині крила,
І ніжне підборіддя юності.
А кучері, мов хвилі в позолоті,
Засліплюють все золотом ясним.
Яка ж це врода, Боже, яка врода!
Йому за тридцять, він все ж молодий.
Дивився він й не міг намилуватись:
„Який у дзеркалі прекрасний силует?!
Якби я міг навік таким зостатись,
Щоб постарів не я, а мій портрет...”
Його слова були, немов пророцтво,
Але краса його звела на згубний шлях.
Він, мов над прірвою. Лиш крок один неточний...
Та він ступив – і потонув в гріхах.
Скільки він горя причинив невинним,
Скільки з-за нього в кабаках повій.
Гріхи краси зростали безупинно,
Він не знаходив в цім провин своїх.
Відбились на портреті ці провини:
Лукава усмішка з'явилась на вустах,
На личку милому виднілися морщини
І тепла кров застигла у руках.
Обличчя ангела мінялось на потвору.
З кожним гріхом портрет ставав старим.
Та це портрет лиш, а лице героя
Було прекрасним, юним, молодим.
Коли він бачив ці жахливі зміни,
Все відчував: то радощі, то страх.
І закричав: „Це він у всьому винен!”
Ніж заблищав в диявольських руках.
Він ніж загнав в потвору на мольберті,
І пекельний крик луною йшов від стін.
У тій кімнаті темній на портреті
Прекрасна постать юнака без змін.
І щось страшне лежить біля картини,
Якийсь в глибоких зморшках мрець старий.
Такий потворний, ніби й не людина,
Чому він тут, звідкіль і хто такий?
О, Боже, це худе, кістляве тіло,
Яке і не примусиш обійнять!
Лице гидке, губи холодні й білі,
Які не хочеться вже палко цілувать.
Чому він цінував лише красиве?
Адже його згубила ця краса.
Вона в душі людини неможлива,
Коли живе диявола душа. Швидкі Тетяна і Таміла
3. Вирішення проблемного питання (метод „ланцюжок”).
Заради чого варто жити?
4. Заключне слово вчителя.
Таким чином, на прикладі життя Доріана Грея ми побачили, що коли орієнтиром краси стає лише зовнішня її оболонка, тілесна, і зовсім не враховується внутрішня її сутність, духовна, то це призводить до трагедії.
Як знайти справжню красу? Що повинно керувати людиною в пошуках і створенні краси? Звичайно ж, дух, часткою якого є совість, яку і намагався знищити Доріан Грей, не знаючи, що саме вона і може привести його до ідеалу. Отже, краса – у гармонії душі і тіла.
VI. Домашнє завдання (диференційоване)
10-12 балів. Написати твір-мініатюру „Молитва за душу Доріана Грея”;
7-9 балів. Виробити пам'ятку „Якими принципами слід керуватися, вибираючи собі друзів?”;
4-6 балів. Дати відповідь на запитання: „У чому, на вашу думку, полягає краса людини?”
